Паризькі домовленості як останній іспит на порядність та чесність української влади

Середа, 7 Жовтень 2015, 17:48

На лінії зіткнення у зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі з дня в день стає все тихіше. У той же час за підсумками засідань Генеральної Асамблеї ООН, зустрічей на полях заходу та паризької зустрічі лідерів України, Франції, Німеччини та Росії, починають вирувати неабиякі пристрасті.

Судження різних військових та політичних експертів є полярними. Деякі фахівці вважають, що Україну її європейські друзі банально «злили». Інші стверджують, що на хвилі очевидної невдачі Путіна в ООН, Україна за підтримки Німеччини та Франції, почала на практиці повернення контролю над окупованими територіями.

Що ж має Україна станом на сьогодні у «сухому залишку»…

1. Україна не буде переглядати Конституцію у частині децентралізації з урахуванням вимог Росії в особі ДНР та ЛНР. Також не буде закріплений законодавчо особливий статус ДНР та ЛНР.

Безумовно, Росія несамовито тиснула на опонентів, з метою добитися редагування української Конституції. Поки що нічого не вийшло. Це не означає, що РФ відмовиться від цієї ідеї, але постійно лобіювати це питання на фоні відсутності активних бойових дій буде надзвичайно важко.

2. На лінії зіткнення зберігається режим тиші та відбувається відведення озброєння калібром менше 100 мм.

З точки зору миротворчої місії політиків, цей процес є позитивним. З військової точки зору, питання є надзвичайно складним та вимагає окремого дослідження.

3. У Парижі підтверджено необхідність виведення іноземних військових формувань з території України. Крім того має бути забезпечено безперешкодний доступ представників ОБСЄ до всіх районів окупованих територій.

Чи почнеться процес виведення з України частин російської армії, незабаром зробить доповідь військова розвідка. Крім представників ОБСЄ, які здійснюватимуть верифікацію домовленостей та контроль за переміщенням зброї, на Донбас прибудуть фахівці з розмінування, надіслані Францією та Німеччиною. До складу таких груп неодмінно ввійдуть спеціалісти-розвідники та військові експерти, завданням яких буде моніторинг ситуації.

4. Так звані ЛНР та ДНР відмовилися від проведення власних місцевих виборів та перенесли їх на невизначений термін.

Згідно Паризьких домовленостей, місцеві вибори на окупованих територіях, повинні відбутися виключно за українським законодавством. У цій ситуації має проявити себе Верховна Рада. Очевидно, що розроблятися буде окремий закон. Примітно, що навряд чи такий закон у своїй назві буде містити термін «окуповані території». А це означає, що однією з статей цього закону буде вимога про те, що вибори на підконтрольних терористам територіях можуть відбутися виключно після відновлення контролю Україною своїх кордонів та початку контролю українськими правоохоронними органами всієї території Донецької та Луганської областей.

5. Під дію Закону про амністію не потрапляють бойовики, які замішані у вбивствах, тортурах, військових та інших злочинах.

По цьому питанню Україна повинна провести рішучу та коректну роботу по виявленню злочинців, їх ідентифікацію, документування злочинів, притягнення до відповідальності та недопущення їх участі у виборах та суспільному житті країни.

Українська влада на Донбасі мусить діяти швидко та впевнено. Співпраця з США та Євросоюзом, безумовно, потрібна. Але це наша війна, яка офіційно не завершена. Іноземні партнери, намагаючись виконувати функцію арбітрів, ніколи не застосують практичних дій на полі бою. Тому діяти, передусім має Україна.

Президент України повинен терміново та зрозуміло пояснити своїм громадянам наслідки Паризьких домовленостей для України. Припинення вогню на Донбасі є досягненням, але українці мають знати, які зобов`язання взяла на себе Україна заради припинення вогню.

Не виключено, що взамін послаблення позиції України по відношенню до окупованих територій, Петру Порошенку було запропоновано впровадження або максимальна лібералізація візового режиму з ЄС вже у 2015 році. Для Президента України це було б дуже доречним, з огляду на відсутність інших масштабних позитивних результатів діяльності.

У Парижі «повернення» України під негласну політичну юрисдикцію Росії не відбулося, але питань до власне домовленостей багато. Головне з них – чому домовленості не оформлено окремим документом, який оприлюднено у засобах масової інформації? Чи, можливо, існують певні домовленості «не для протоколу»?

Треба завжди пам`ятати, що Україна зараз знаходиться у центрі дипломатичного та прихованого військового протистояння Росії з США та Євросоюзом.

Очевидно, що ми є свідками початку Першої Світової гібридної війни, яку розкручує Росія проти решти світу, почавши військову операцію у Сирії з використанням авіації та флоту, постійно виконуючи провокативні польоти військової авіації біля кордонів США та Європи, регулярно порушуючи кордони повітряного простору Туреччини. Вже не виключаються бомбардування росіянами території Іраку та сухопутна військова операція на території Сирії.

Вже сьогодні експерти вважають величезну хвилю нелегальних мігрантів з Африки та Близького Сходу, бажаючих потрапити до європейських країн, ще одним елементом гібридної війни. Дивно, що за кілька років збройного протистояння у Сирії тільки зараз з`явилася нагальна потреба у масовому переселенні у Європу мешканців Сирії, Іраку і, навіть африканських країн. Раптовість, масовість, непогана організація логістики та постійні інформаційні вкиди на зразок, «разом з біженцями до Європи потрапляє значна кількість бойовиків ІДІЛ», мають ознаки добре спланованої розвідувально-диверсійної операції.

Завжди треба пам`ятати, що Росія, на сучасному етапі, має величезні економічні проблеми. Закриваються банки, збанкрутіла величезна авіакомпанія, відбувається сталий відтік капіталу з країни. Власне тому швидкі та ефектні перемоги на закордонному театрі військових дій, можуть компенсувати невдоволення населення негативною ситуацією в країні.

Необхідно визнати неготовність НАТО та окремих членів Альянсу, вступити у відкриту військову конфронтацію із Росією. Так само, як і кардинально посилити економічні санкції, перетворивши Росію на країну-ізгоя. Непередбачуваність та маніакальність президента РФ, який має під рукою ядерну зброю, очевидно і є основним стримуючим фактором для цивілізованого світу. Але не можна виключати локального військового конфлікту в рамках операції у Сирії, зважаючи на відсутність координації дій російських військ із розвідками та авіацією США, Франції, Туреччини та інших країн.

Багато питань буде у найближчий час і до Президента України, Уряду України та Верховної Ради. Багато українців поклали життя за майбутнє України в останні роки. Люди гинули за вільну та Соборну Україну, яка плекатиме їхніх дітей, а не виробників палива, кондитерських виробів, труб, авіаперевізників та торгівців електроенергією. І про це нинішня українська влада повинна пам`ятати завжди…

Костянтин Вінницький