Михайло Жизнєвський

Михайло Жизнєвський

25 років, активіст, журналіст, член УНСО
Біла Церква (Київська область)
Загинув від кулі 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського

Жизнєвський Михайло Михайлович

Народився    26 січня 1988
Гомель
Помер    22 січня 2014 (25 років)
Київ, Україна
 

Шляхетна постава, високе чоло та світлий погляд. З одягу — камуфляжна форма, на голові берет на поясі армійський ремінь, на ногах до блиску начищені черевики. Чатовий завжди стояв на вході в палатку УНА – УНСО по правий бік від сцени Майдану.

Михайло часто дивився поперед себе і замріяно посміхався. Його погляд був спрямований кудись де добре і світло, навіть, коли на дворі падав дощ, а небо закривали згустки темних хмар.

В Україну хлопець приїхав ще у 2005 році. Сам народився в Білоруському місті Гомель. Волелюбний Михайло в сімнадцять втік від режиму "Бацьки" шукати щастя в Україні. Спершу пробував закріпитися в Донецьку, потім в Кривому Розі та Києві. Зрештою винаймав житло в Білій Церкві. Тут знайшов роботу зварника та монтажника вікон.

Прикладна професія — лише спосіб заробітку, коло зацікавлень Михайла було набагато ширшим: історія, міфологія, військова справа та лицарський рух. Звідси і псевдо Михайла — Локі — на честь бога скандинавської міфології.

Білорус давно не бачив своїх батьків, цієї весни планував вперше за багато років відвідати рідний Гомель. 22 січня вранці він як зажди усміхнений вийшов з намету, поправив поли куртки та берет і швидкою впевненою ходою пішов у напрямку Грушевського… вже о дев’ятій ранку йому в серце влучила мисливська куля. Медики були безсилі.

Смерть Михайла Жизневського стала справжнім шоком для учасників мирного протесту і передвісником подальших жертв оскаженілого режиму. Нажаль так є, - першими йдуть з життя найсміливіші, ті кому є що втрачати, але почуття справедливості завжди штовхає їх на передову.

Впродовж останніх тижнів Михайло збирав інформацію для газети «Соборна Київщина». Втім, Локі судилось написати дещо набагато важливіше: власною кров’ю білорус назавжди вписав своє ім’я в історію України.

Михайло Жизнєвський не дожив до двадцяти шести років лише чотири дні. Саме в день його народження відбулась панахида за загиблим. Ані Михайлівський золотоверхий, ані подвір’я монастиря не змогли вмістити всіх, хто прийшов попрощатися з героєм. Довга похоронна процесія розтягнулася вулицями Києва. На панахиду прийшло близько 10 тисяч людей. З – поміж них дві пари заплаканих дівочих очей – сестри та дівчини Михайла. Коли труну з тілом Локі несли через Майдан до барикад на Грушевського люди скандували: «Герой!» та «Живе Білорусь!»

Героя Небесної Сотні поховали увечері 28 січня на цвинтарі біля селища Стяг Праці у Гомельському районі Білорусі. Перед похованням тіло накрили прапором УНА-УНСО, а труну — історичним національним прапором Білорусі.

Усміхнений, мужній і справедливий – таким був за життя Локі, і саме таким його будуть згадувати мільйони українців

матеріал із nebesna.pravda.com.ua

 

Не лобом вниз і серцем не додолу,
Стояв я там, де кріпнули вогні,
Хоч розумом звало мене додому,
А я рамена напинав в борні!
Ой, мамо, мамо, щиро помолися,
Й прости мені за смутні вечори,
Можливо там мені усе проститься,
А ти лиш свічку серця забери…

Ольга Гарасимів

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Участь у Революції Гідності
У Революції Гідності брав участь із перших днів на заклик організації УНСО. Входив до Самооборони Майдану, брав участь в охороні об'єктів Майдану, чергував у наметах, допомагав у роботі УНА-УНСО. Вважався одним з найактивніших членів організації під час Революції Гідності. Протягом останніх двох тижнів життя збирав інформацію для газети «Соборна Київщина», за програмою ротації повертаючись додому.
Загинув 22 січня 2014 року близько 9-ї години ранку від пострілу мисливською кулею в серце біля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського. 
 
В Білорусії встановили пам’ятник герою Небесної сотні Михайлу Жизневському.
 Білоруські активісти виготовили і встановили в селі Знамя Труда Гомельської області, надгробний пам’ятник Михайлу Жизневському, який загинув під час революції Гідності в 2014 році.
 
 «Пам’ятник народний – його зробив народ! Кошти пожертвували підприємці, робочі, пенсіонери з Білорусії,США, Австралії та з інших країн.
 
  Розповідаючи про ідею свої роботи, автор Олександр Шатерник говорить, що пам’ятник нагадує відкриту книгу – книгу життя Михайла.
 
 

 

 

 

 

 

  

На невеликому відрізку відео "Вікі Лікса" видно, як 19 січня ще живий Жизневський Михайло заспокоює людей і стежить за порядком, що б не було ніяких провокацій. Він так само закликає не чіпати солдат ВВ так як, вони нікого не били.