Азербайджанські герої української війни

Азербайджанські герої української війни

Середа, 12 серпня 2015, 11:15

Антитерористична операція, а фактично російсько-українська війна, яка була розпочата на сході України в 2014 р. об'єднала навколо нашої країни багато народів.

У добровольчих батальйонах в лавах Збройних сил України, в національних батальйонах (імені Джохара Дудаєва, білоруському «Пагоня», Грузинському національному легіоні та ін.) служать чимало представників різних народів. Багато з них за останній рік віддали свої життя за Україну, імена цих людей назавжди увійдуть в історію нашої країни. Ми шануємо і пам'ятаємо - Ісу Мунаева (чеченець), Олександра Гріголашвілі, Георгія Джанелідзе (грузини), «азовця» з позивним Ротібор (росіянин) і багатьох, багатьох інших.
   
Героїчна доля цих людей заслуговує особливої уваги та вивчення. Сьогоднішня розповідь про азербайджанців, які посмертно стали героями, розв'язаної Путіним, російсько-української війни.
 
                                                               Балу
Він пішов на війну 12 травня, в день свого народження. Тетяна, дружина Ільгара Багірова (позивний Балу), розповідала мені, що ії чоловік потрапив на фронт, отримавши повістку. «Він не роздумуючи пішов у військкомат, адже Ільгар професійний офіцер».
 
Уродженець Азербайджану, Багіров почав свою військову кар'єру в 1992 р. Тоді він закінчив Харківське вище військове авіаційно-інженерне училище і став офіцером 69-го бомбардувального авіаційного полку, а потім служив в Гостомельській бригаді зв'язку. Звільнившись з армії в 2002 р., він зміг знайти себе і в цивільному житті, побудував будинок, заробляв на життя.
 
Після призову в армію, Багіров був призначений командиром розвідгрупи 11-го територіального батальйону "Київська Русь". У середині вересня, коли терористи відтісняли українські війська під Дебальцевим, Балу стрибнув у танк і поїхав прямо на ворогів. Бійці говорили, що саме завдяки його відчайдушному маневру тоді вдалося утримати стратегічно важливий блокпост (який згодом почали називати пост «Балу»).
 
Час від часу він ненадовго приїжджав до Ірпеня, забирав допомогу, зібрану волонтерами для солдатів. У розмовах з дружиною, Ільгар говорив про необхідність бути на фронті захищати дружину і Женьку (дочка героя).
 
1 жовтня 2014 група Балу потрапила в оточення. Багіров не хотів здаватися в полон і проходити жахи тортур і приниження. Він підірвав себе гранатою, поранивши ворогів. Тіло Багірова два місяці залишалося на стороні сепаратистів, закопали вони його на одному з місцевих кладовищ. Весь цей час, не маючи зв'язку з ним, сім'я Балу не бажала вірити в те, що Ільгара немає в живих, відчай змінювався надією, як згадує Тетяна.
 
Через два місяці українській стороні вдалося домогтися ексгумації тіла. Після проведення впізнання тіло Героя було доставлено в Ірпінь, де 27 листопада 2014 бійці підрозділу «Київська Русь» і близькі Балу проводили його в останню путь. Український герой азербайджанського походження, був похований на міському цвинтарі, залишивши дружину і 14 річну доньку Євгенію ...
 
Указом Президента України «за особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», Ільгар Салеховіч Багіров був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
   
                                                  Козак
Місто Новоукраїнка, що в Кіровоградській області, є місцем козацької слави. Тут був укомплектований перший Український Уланський полк, звідси родом українські офіцери часів Другої світової війни: командир триста сорок першого стрілецької дивізії полковник Боженко і начальник штабу 2-го кавалерійського корпусу, полковник Вальц. Тут же, в багатонаціональній українській родині, народився Володимир Гаїбович Мамедалієв, майбутній герой України.
 
Військова кар'єра Мамедалієва почалася зі вступом в Одеське військове училище. Після чого було проходження служби у Збройних Силах України, а далі навчання у військовій академії.
 
З перших днів початку АТО, підполковник Мамедалієв був переведений в Донецьку область, де служив у складі 6-го армійського корпусу, 51-ої механізованої бригади. 4 липня він взяв участь у запеклому бою на горі Карачун. Там наша артилерія завдавала масованих ударів по позиціях бойовиків, а противник у свою чергу відповідав стрільбою з гранатометів. Вогонь з ворожих позицій влучив і в Мамедалієва. Відважний офіцер помер в результаті штурму бойовиками блокпоста ...
 
У рідній Новоукраїнці ім'ям українського азербайджанця було перейменовано одну з центральних вулиць.
 
Указом Президента України Володимир Гаібовіч Мамедалієв був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) за особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
  
   Мандрівник
 У зимові дні 2013-2014 рр на київському Майдані було чимало азербайджанців. Одним з них, хто пройшов славний шлях від Майдану до «Айдара», був активіст двадцять четвертої сотні Самооборони з незвичайним ім'ям Йолчу ("мандрівник" азербайджанською), якого українські друзі називали Руслан. Йолчу Алієв був переконаним українським націоналістом і членом УНА-УНСО.
 
«Це була людина відкритої душі і добродушної вдачі», - розповідав про Руслана його друг Сергій Самчуков.
 
Від самого початку антитерористичної операції активісти УНСО у складі різних добровольчих підрозділів беруть участь у бойових діях на сході України. Влітку 2014 р. в розпал активних боїв, Алієв добровільно йде на фронт, долучившись до лав батальйону "Айдар".
 
«Айдарівці» звільняли від терористів багато населених пунктів Луганської області. 13 червня український стяг було піднято над містом Щастя, а 17-го числа патріоти штурмували сам Луганськ, який з ряду причин не завершився успіхом. У липні 2014 р. «Айдар» звільнив місто Рубіжне, Сєвєродонецьк та ряд населених пунктів Луганської області.
 
У другій половині липня 2014 року запеклі бої проходили і в районі міста Лутугине. Упродовж доби підрозділи батальйону брали участь у трьох операціях за різними напрямками. 27 липня 2014 батальйон «Айдар»втратив у цих боях 12 чоловік. Серед них був і Йолчу. Трагічна загибель Алієва застала його під час захоплення блокпосту супротивника.
 
За словами українського журналіста Юрія Бутусова саме "відсутність діалогу між командуванням операцією і командирами підрозділів, а також недоліки тактичної гнучкості та тактичного мислення стали основними причинами втрат українських сил".
 
Йолчу Алієв, як і 11 інших бійців «Айдара», загинув смертю хоробрих у боротьбі за цілісність України. Він щиро вірив в те, що наша країна стане іншою, такою, про яку він завжди мріяв.
 
Згадує його друг Габіб Мамедов: «Не можу забути його останні слова перед від'їздом до АТО:« Габіб, ти ні чорта не розумієш, ми будуємо нову Україну - сучасну, чисту і розумну. Таку нову Україну, в якій ми всі хотіли б жити. Нам вистачило мудрості об'єднатися для того, щоб побудувати її разом, ми обов'язково її побудуємо і неважливо, якою мовою ми її любимо. Прощай і не згадуй лихом ... ».
 
Мандрівник пішов своїм шляхом будувати нову Україну, яка дістанеться нам.
 
Указом Президента України За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Йолчу Афи огли Алієв посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.
 
Вічна пам'ять і слава всім героям війни за волю України!
 
Автор: Asıf Rasimoğlu
Російською мовою стаття розміщена на сайті "Vesti.az" 
 
Історія повторюється. Читайте також, як славні сини інших народів воювали за волю України проти московських загарбників в лавах УПА: "Сторінки історії. Як УПА об'єднувала народи СРСР проти Москви."