До річниці смерті Патріарха Володимира. Духовне єднання, як ніколи, на часі!

До річниці смерті Патріарха Володимира. Духовне єднання, як ніколи, на часі!

Четвер, 14 липня 2016, 12:00
Сьогодні для українського народу сумні роковини... 
14-го липня 1995-го року зупинилося серце Патріарха Київського і Всієї Руси-України Володимира (Романюка).
Фото зі сторінки протоієрея Сергія ТкачукаПро цю визначну постать в новітній історії України можна говорити годинами і писати цілі оповідання, оскільки Святіший свого часу відіграв ледь не найвизначнішу роль у становленні Української Православної Церкви, сконцентрувавши всі свої сили в праведному намаганні об`єднати в єдиний духовний простір українську націю та встановити історичну справедливість.
 
Сьогодні, згадуючи діяння Патріарха, ми гортаємо сторінки його біографії, сповненої трагічними подіями, пов`язаними з його як духовною, так і політичною діяльністю.
 
Народився майбутній Патріарх у селі Химчин Івано-Франківської області  9-го грудня 1925-го року. У молоді роки брав участь у національно-визвольній боротьбі. Уперше був засуджений 19-літнім — за належність до ОУН. Восени 1944-го засуджений військовим трибуналом НКВД до 20-ти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Термін знизили до 10 років. Покарання відбував у Кустолівській сільськогосподарській колонії №17 Полтавської області. У 1946-му, в таборі засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду». Подальше покарання відбував вже у Магаданській області
 
Після радянських таборів, 1959-го року, закінчив вищі богословські курси в Івано-Франківську, а згодом і Московську духовну семінарію. Маловідомим, але визначним є факт, що саме Володимир хрестив відомого політичного діяча, очільника Народного Руху України В`ячеслава Чорновола, перебуваючи з 1964-го року  в сані  священника у Івано-Франківській та Коломийській парафіях РПЦ. Здавалося б, що тихе і спокійне життя, ведення богослужінь у рідній для нього області, заспокоїть бунтівника, революціонера та правдоруба. Та ні. Вже в січні 1972 року, Володимира Романюка знову заарештовують за статтею: «Антирадянська агітація і пропаганда», засуджують до 7 років таборів особливо суворого режиму  та 3 роки заслання, визнають особливо небезпечним рецидивістом. Відбував покарання у таборі ЖХ-389/1-8  в Мордовії, брав участь у голодуваннях у дні політв'язня і прав людини, у дні початку репресій в Україні та інших акціях протесту.
 
Можна довго описувати подальшу долю Святішого, зупинятися і розбирати окремі факти сповненої боротьби, страждань та випробувань біографії, говорити про заслання, про лекції перед українськими християнськими громадами в США, Канаді та Великобританії... Проте не хочеться спомин і віддання шани людині, яка стояла у витоків Українського православ`я та закладала основні підвалини в першу чергу духовної Незалежності, перетворювати на статистичний звіт. Хочеться писати про Патріарха, як про Особистість, яка була і залишається унікальною в історії української держави і української церкви.
 
Отже, Патріарх Володимир, після повернення в Україну, стає одним з фундаторів Української Православної Церкви Київського Патріархату. Спочатку був призначений архієпископом Львівським і Сокальським, а на Всеукраїнському Православному Соборі, який відбувся 21-го жовтня 1993-го року, був обраний Патріархом Київським і Всієї Руси-України.
 
Після свого обрання, Святіший докладав максимум зусиль для об`єднання всіх православних конфесій в одну – Київську. У своїх проповідях до вірян неодноразово акцентував увагу на необхідності єднання Українського Народу в усіх сферах життя, задля укріплення України як повноправної Держави, повалення радянської системи, партійної номенклатури, і припинення обкрадання цією номенклатурою українського народу.
 
Найбільший спротив об`єднанню, подоланню старої системи і пробудженню національної свідомості чинила, закономірно, УПЦ МП... Минув 21 рік по смерті Святійшого Володимира, а ми бачимо, що в цьому сенсі нічого не змінилося, ну, або майже нічого. Зараз так само, як і тоді, московська патріархія справно виконує роль духовної 5-ї колони Кремля, в часи російської агресії ніяк не засуджуючи її та всіляко блокуючи нову спробу об`єднання українських православних церков в Єдину Помісну Українську Православну Церкву.
 
Світла пам'ять про Патріарха Володимира, і крізь роки, знову закликає до єдності і ми віримо, що всі наші зусилля будуть виправдані і ми всі разом зможемо й далі гідно продовжувати, а головне завершити справу розпочату Святійшим Патріархом Володимиром! Відкинувши власні амбіції і сконцентрувавши всі сили на добро і єдність українського народу в духовній сфері.
 
УНА-УНСО віддає данину пошани Святійшому Патріарху Володимиру, і обіцяє завжди стояти на тих духовних, об`єднавчих засадах, які проповідував Патріарх.
 
Інформаційний центр УНСО