Щодо загострення ситуації у Придністров’ї

Щодо загострення ситуації у Придністров’ї

Четвер, 20 квітня 2017, 21:00

Як перша в сучасній історії України політична сила, яка ще із 1990-років має практичний досвід вирішення проблеми російського сепаратизму у Молдові, УНА-УНСО заявляє наступне.  

13 квітня ВР Придністровської Молдовської Республіки наважилася підштовхнути режим Путіна до анексії цього російського сепаратного утворення в Молдові: другим державним прапором ПМР було офіційно визнано стяг російської федерації. Спонукав Тирасполь до такого кроку провокаційний пакт Філата - Порошенко від 13 лютого,  за якими все митне та податкове на кордонах ПМР та України має бути повністю переведено із ПМР в Кишинів.

Пакт було укладено під доброзичливими гаслами пониження загрози розповзання російського сепаратизму у прикордонній Одеській області. Та задля зменшення економічної бази повзучої агресії до України із південно-західного напрямку. Паралельно із імплементацією Пакту Філата-Порошенко, адміністрація Одеської області у березні виконала тогорічне рішення РНБО про розгортання  першого в Україні ракетного полігону, Тузлинського. Цей крок збільшив маневр у цьому напрямку української армії, зокрема РВіА ЗСУ. На третьому році Визвольних змагань із агресією РФ,  нарешті почалося відновлення Червонглинського військового аеродрому в Арцизі.

УНА-УНСО вітає ці та інші рішення у сфері зміцнення оборони держави у південно-західному напрямку. І має своє роз’яснення – чому ці кроки зроблено тільки зараз. І на що влада витрачала три роки до цього. 

Як показує нинішнє масове розвішування російського «аквафрешу» на всіх офіційних установах ПМР, доброзичливі мотиви Пакту Філата-Порошенко виявилося брехнею. Бо стан на південно-західному кордоні став гірший, аніж був до цього. Виявилося, що головним мотивом ренесансу україно-молдовських стосунків, на жаль, стали не державні інтереси, а барижний менталітет. Який немає нічого спільного ані з ринковим, біржовим та прозорим капіталізмом, ані з якоюсь партійною ідеологією. Носії такого менталітету просто зорієнтовані на комерційних засадах спотворювати боротьбу української нації за зміцнення державної незалежності так, як їм заманеться.   

До початку митно-торгівельних обмежень за Пактом Філата-Порошенко, ПМР мала два основних джерела валютних надходжень. Перше, це перепродаж до України завезеного із РФ природного газу. Друге, це передача із ПМР до Одеської області електроенергії, яка виробляється із газу та імпортованого з України вугілля. Не у всі роки ця торгівля йшла рівно. Наприклад, цього року до Молдови пішла на експорт дешева електроенергія українських АЕС, а назустріч ще не пішов імпорт дорогого струму молдовських ТЕС. Подібна торгівля зосереджувала валюту на рахунках придністровських компаній російських груп «Газпром» та «Інтер РАО». Вони контролюють та МолдГРЕС та «Тираспольтрансгаз», який транспортує газ транзитом до Румунії, Болгарії, Македонії, Греції та Туреччини. По команді з Москви, контролюючі ці об’єкти московські бізнес-угрупування робили дуже корисну справу для ФСБ та СВР - підтримували саме тих політиків Тирасполя, які вдавалися Кремлю найбільш надійними та проросійсько налаштованими.

Після початку агресії РФ проти України, треба було відразу припинити таку бізнес-вакханалію на південно-західних кордонах держави! Це требу було б зробити хоча б із остраху нинішніх урядовців перед Брюсселем. Адже після нещодавньої спроби державного перевороту у Республіці Чорногорія виявилася прикра несподіванка - головна лінія проникнення російського екстремізму та тероризму до ЄС йде саме через Дністер та Дунай.

Дій Києва, адекватних до такої проблеми, немає. Замість бездіяльності, уряду України треба було реалізувати загрозу повної української блокади незаконної російської торгівлі з території ПМР. Та зробити дуже простий та давно необхідний крок - розпочати із Республікою Молдова роботу над арештом більшості російських активів у цьому регіоні задля  компенсації незаконного використання майном держави та громадян України в Криму.

Три роки київські та вінницькі політики, які прийшли до влади випадково, брехали народу України що проведенню компенсаційних арештів російського майна постійно щось заважає. То був неготовий до цього якийсь департамент МВС. То був неготовий Мінюст. То МЗС не могло узгодити із країнами-партнерами. В кінці минулого року, процес підготовки арештів російського майна нарешті зрушився. То що заважає розпочати роботу із Молдовою над цим зараз? Чи знавці офшорних схем у нинішній владі  сподіваються, що у Люксембурзі, Гонконгу чи Монако Україні буде легше арештовувати російське майно, аніж у сусідньому Придністров’ї?

УНА-УНСО вимагає – уряду треба негайно розпочати цю роботу! Та не обмежитися пустими гаслами, а вже зараз розробити план наповнення ресурсами закордонних підприємств, які необхідно конфіскувати у РФ та її громадян. Безумовно, таке наповнення треба готувати разом із державними та приватними компаніями ЄС. Зокрема, вугілля газової групи для завантаження МолдГРЕС у України достатньо. А от якщо для транзиту до країн ЄС європейським компаніям так вже сильно треба російський газ – то що, окрім корупції в Києві, заважає його купувати на кордоні України та РФ у Сумській, Харківській та Луганській області? І транспортувати до Молдови та далі самостійно. Без «Газпрому», та його довірених осіб.

Для прискорення жвавості деяких урядовців, УНА-УНСО готова розтлумачити їм, що причини бездіяльності Києва у цьому добре відомі. Наприклад, відразу після укладення лютневого пакту Філата-Порошенко, в Одеській області відновив роботу найбільший на півдні України споживач газу та електроенергії, - «Одеський Припортовий завод ОПЗ». Замість приватизації, яку було зірвано навмисно, він потрапив у оренду (толлінг). Цей завод щороку споживає цих ресурсів більше, аніж декілька українських обласних центрів, разом взятих. Підприємці Одещини очікують, що найближчим  часом давальницький газ та електроенергія із ПМР попрямує до ОПЗ. Без всякого мита та податків, як сировина для толлінгу. А за провокаційним Пактом Філата-Порошенко, оформляти вантажні потоки газу та поставки електричного струму буде вже не Тирасполь. А Кишинів, та київська Енергетична митниця. 

З урахуванням давальницьких поставок на ОПЗ, результат провокаційного пакту Філата-Порошенко виявися очікуваний - «валютний кисень» економіці Придністров’я перекрили, от там і там почалися негативні процеси та «аквафрешизація». Судячи із жвавого бізнесу придністровської групи компаній «Шериф» у Києві та українських регіонах, ця небезпека надалі буде рости. Та якби Київ та Кишинів зайнялися б російським майном у ПМР, над містами цього регіону майоріли б дружньо підняті прапори сусідньої України. А не «аквафреш» якоїсь далекої федерації. Добре, що не Федерації островів Мікронезії.

Придністровців, наляканих провокацією Пакту Філата-Порошенко, можна зрозуміти – вони почали вважати, що навколо ПМР почалася бізнес-змова двох відомих в певних колах уродженців Молдови та півдня Одеської області, - Петра Порошенка та досить впливового в Україні депутата Держдуми РФ Олександра Бабакова. Перший народився у Болграді та виховувався у Бендерах, другий народився у Кишиневі. І у таких підозр є підстави, бо персонажі бізнес-групи Бабакова виглядають фаворитами кадрової політики уряду Порошенко-Гройсмана.

Зокрема, 2015 року один із колишніх найвищих менеджерів Бабакова, екс-директор холдингу УФІК Ігор Піковський, був призначений  начальником Енергетичної митниці ДФС. Саме ця державна структура розмитнює весь газ та електроенергію на українському кордоні. Ця кадрова позиція напряму стосується економіки ПМР. Колишній віце-президент ще одного холдингу Бабкова, VS Energy, Валерій Тарасюк, до лютого місяця, працював членом Наглядової Ради НКРЕКУ – ця установа в Україні встановлює тарифи на експорт-імпорт електроенергії. Тобто, ця кадрова позиція також впливала на економіку ПМР. Ще одна креатура Бабакова, Юрій Мартиненко, працює заступником начальника Служби внутрішньої безпеки МВС України. Тут коментарі зайві. З часів Януковича, Держприкордонслужба в Україні до сих пір відноситься до сфери управління МВС.

Нещодавній викритий у Києві замах на ідеолога уряду Молдови Плахотнюка, та раніше здійснене у Києві ритуальне вбивство депутата Держдуми РФ Вороненкова, якого застрелили на вході у зв’язаний із компаніями Бабакова готель «Премьєр Палас», показують погані перспективи - температура так і не вирішеної проблеми Придністров’я стрімко підвищується. Нещодавні антикорупційне розслідування в Європі, «Глобальна Пральня», та розслідування Молдовою «справи Платона» показали, що через Тираспіль та Кишинів режим Путіна відмиває не мільярди, а десятки мільярдів незаконно отриманих коштів з метою «відмивання». Провокаційний Пакт Філата-Порошенко по-суті проблеми арешту російських активів не вирішив,  і навпаки, цю проблему лише загострив.

Керманичам нинішньої української влади треба зрозуміти, що Придністров’я, половину населення якого складають українці, дуже не підходить на роль майданчику гри у «антикризовий менеджмент». І якщо влада України не в змозі відмежуватися від барижної ментальності в питаннях торговельної блокади ОРДЛО – то хоча б із Придністров’ям не варто вдаватися до тих же помилок.

УНА-УНСО вимагає, що всі активи країни-агресора у Молдові мають бути заарештовані! Проживаюче у цій країні українське населення має отримати від України тверді механізми та гарантії безпеки. Розповзання з цього регіону російського тероризму по нашій державі та інших країнах Європи має бути негайно припинено!

 

Андрій Старостін

 https://www.ukrinform.ua/rubric-abroad/2210802-prapor-rf-taki-stav-drugim-derzavnim-v-pridnistrovi.html