УНСО відзначає 25-річчя з дня заснування УНА

УНСО відзначає 25-річчя з дня заснування УНА

Вівторок, 30 червня 2015, 09:30

ДО 25-ТИ РІЧЧЯ УНА

30 червня – визначний день в історії Української державності.

Саме цього дня, у 1941-му році, з балкону будинку «Просвіти» у Львові, перший заступник  провідника ОУН (Б) Ярослав Стецько проголосив акт відновлення Української Держави. Та не тільки цим увійшов в історію України цей день. Цього ж дня, 25 років тому сталася подія, яку також із упевненістю можна назвати державотворчою. 30 червня 1990-го року, низка відомих політичних діячів-дисидентів, політв’язнів радянського режиму, серед яких: Анатолій Лупиніс, Юрій-Богдан Шухевич, Григорій Приходько та інші, зробили відозву до всіх опозиційних партій та організацій зібратися на асамблеї для координації дій у боротьбі за Українську Державність. Установчій з’їзд пройшов у Києві у Будинку кіно, який завжди був антирадянським острівцем. Згадати хоча б легендарний показ фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» 1965-го року, після якого знані культурні діячі Василь Стус, Іван Дзюба та В’ячеслав Чорновіл виступили з промовою у якій різко засудили арешти серед інтелігенції…  Саме в Будинку кіно 30 червня 1990-го року  було створено УМА, Українську Міжпартійну Асамблею, яка через рік перетворилась в УНА, а згодом в національно-визвольний патріотичний рух УНА-УНСО. На сьогоднішній день більшість засновників УНА, активістів та симпатиків організації об'єднались і продовжують діяльність по захисту національних інтересів України та патріотичному вихованню молоді у складі офіційно діючої по всій Україні громадської оргінізацієї Українська Націоналістична Самооборона УНСО та лавах відродженої політичної партії УНА-УНСО.

На цьому хотілося б закінчити з фактажем, і перейти до спогадів, цікавинок та наслідків, що якомога ширше змалюють ситуацію як в середині УНА так і навколо неї.

 Хочемо розпочати із загальної ситуації, яка складалась на той час в СРСР загалом, та в Україні зокрема. Перебудова йшла повним ходом, рік як закінчилася нікому непотрібна кровопролитна війна в Афганістані, партійна верхівка прогнивала, процвітали кооперативи, відеосалони, «фарцівники», а головне – пробуджувалась національна свідомість у всіх без винятку «союзних» республіках. Україна в цьому плані, враховуючи багатостраждальну історію, утиски з боку практично всіх імперій, що в той, чи інший час існували на континенті, була в авангарді національного відродження. Створювались різноманітні спілки, партії та організації, метою яких було здобуття Української Незалежності, такі як СНУМ (Спілка Націоналістичної Української Молоді), РПУ (Республіканська партія України), УСДП (Українська селянська демократична партія) та інші. Саме їх координацію та об'єднання зусиль мала на меті УМА. Не дивлячись на так би мовити «різношерстість» делегатів, основний документ УМА "Політична Заява про боротьбу за українську державу" було прийнято одноголосно. З’їзд відбувався в той момент, коли над КМДА ще не було піднято Український Прапор, це відбулося лише 23-го липня. То ж можна вважати, що УМА підштовхнула офіційну владу до рішучих державницьких кроків.

Тепер про людей. Ким були і є люди, що сміливо кинули виклик системі? Зрозуміло, що ідейними натхненниками цього сміливого вчинку були досвідчені борці з системою, дисиденти, політв'язні, громадські діячі, інтелігенція, та все ж основою була молодь. Молодь, яка вже не бачила себе «без дома і адреси», молодь, для якої «завєти Ілліча» були обов’язковим шкільним тягарем, а не ідейним натхненням, молодь, для якого значок «жовтеняти» чи піонерська краватка були «совковим» фетишем, а не «гордими символами». Саме ця молодь стало основною рушійною силою у боротьбі за здобуття Незалежності і Державності. Саме ця молодь трохи згодом, вже як бійці УНА-УНСО поїде до Придністров’я, Абхазії, Чечні, колишньої Югославії відстоювати Незалежність України і державні інтереси, на жаль, саме Україна почне їхнє переслідування за часів Кравчука і Кучми… Та головне в тому, що всі процеси, випробування та виклики, що випали на їхню долю вони винесли з честю та гідністю, своїм прикладом надихаючи нове покоління на звитяги і звершення, залишаючись при цьому молодими в душі, саме тому спілкування з ними особисто в мене завжди легке і невимушене, не дивлячись на теми. Тоді ж, 30-го червня 1990-го року, на з’їзді, ця молодь розпочала шлях у велике невідоме, маючи в серці величну ідею і сили її реалізувати. Вийшло. Україна Незалежна, Самостійна Соборна. Безумовно, зараз, під час Національно-Визвольної Війни знову доводиться боронити всі ті цінності за які боролися 25 років тому, та дух борців, революціонерів і воїнів що зародився тоді, не залишає шансів нашим ворогам. Адже УНА – це молодість, а молодість – це перемога і нове життя.

Для того, аби остаточно зрозуміти дух Одвічної стихії, що панує в серцях членів УНА-УНСО, зрозуміти, що ми завжди спирались не на кількість, а на якість, і долали всі перешкоди, що виникали на шляху до Української України наведемо цитату делегата першого з’їзду УМА, члена-кореспондента УНА Володимира Мамалиги:

"...30 червня 1990 року у Києві в Будинку кіно відбувся перший з'їзд Української міжпартійної асамблеї. Нас там було 10 делегатів від націоналістичної фракції СНУМ. Згодом УМА стала УНА, ми стали там рулить і створили УНС та УНСО. Вітаю усіх, хто живий і при тямі!..."

Вітаємо всіх з цією визначною датою. Слава Нації! Смерть ворогам!