УНСОвці - вищий щабель розвитку національної свідомості

УНСОвці - вищий щабель розвитку національної свідомості

Субота, 23 травня 2015, 11:00

Сьогодні, коли Україна відзначає День Героїв, варто згадати про ще одну знаменну подію: рік тому було прийнято рішення про створення Куріню УНСО, бійці якого ще донедавна здебільшого входили до складу 54-го Окремого Розвідувального Батальйону, що дислокується у Маріуполі, а тепер виконують бойові завдання в окремому 131-му рдб.

Для мене, як людини, що майже 10 років входить до лав цієї славетної організації, немає нічого дивного в тому, що УНСОвці боронять свою рідну Країну від бурятсько-рашистських загарбників, адже боронять вони її з 1993-го року, приймаючи участь в усіх збройних конфліктах, розв’язаних Росією проти корінних народів пострадянського простору.

Колись, я навіть вивів певну градацію серед Українців і тих хто Нашу землю населяє, так от: найнижчий щабель займають малороси, люди без роду, племені, національної пам’яті, та просто без людської гідності, саме «завдяки» малоросам в Україні зараз війна, тобто «малороси» свідомі й несвідомі вороги України, які всі роки з 1991-го року займалися лише паразитуванням на Її тілі. На щабель вище розташувалися «хохли». Це саме, ті в кого «хата з краю», «у сусіда корова здохла, то ж у мене свято» і т.д. Фактично, «хохли» й до сьогодні повторюють мантру про відмову від Криму і тимчасово окупованої частини Донбасу, «аби не було війни». До речі, навіть в новому скликанні Парламенту, який було обрано після Революції Гідності, анексії Криму та у розпал Національно-Визвольної Війни на Донбасі, голоси малоросів і хохлів чути досить голосно. Ще вище за градацією знаходяться Українці. Переважно, досить мирні люди, але до пори. Вони кожного дня ходять на роботу, виховують дітей, відкладають на відпустку, ремонт і автомобілі, але якщо ворог виникає на їхньому порозі, то кожен з них моментально згадує рядок з Державного Гімну України: «І покажем, що ми Браття, Козацького Роду». Що важливо, зараз в Українському суспільстві таких більше, ніж «хохлів». Так би мовити «срібло» у цьому рейтингу, а саме другий щабель можна віддати «Бандерівцям». Ні, не тим Героям, що визволяли України від двох найстрашніших, та найбільш людиноненависницьких ідеологій та імперій 20-го століття, і які не маючи ніякої державної підтримки перетворили Національно-Визвольний рух 1939-1954рр на найбільшу в Європі «армію без Держави», а їхніх ідеологічних нащадків, що зростали слухаючи, читаючи, відтворюючи їхні звитяги в «реконструкціях», співаючи їхніх пісень розуміли що московська агресія не далеке минуле, а дуже й дуже явне майбутнє, і, коли ця агресія стала реальністю, не чекаючи повісток з військкоматів  і скрипучого розгортання важкого бюрократичного апарату, пішли у добровольчі батальйони, і до сьогодні носять почесне звання – «Добровольці». Проте найвищий щабель, я, все ж таки, віддам УНСОвцям. Бо, на відміну від сучасних Добровольців, УНСОвці давали москалям по зубах за довго до того, як це стало «мейнстрімом». І не тільки на своїй землі, на відміну від Бандерівців середини 20-го століття. Адже розуміли, треба воювати «на чужих городах», аби ворог не прийшов на твій.

То ж зараз саме УНСОвці – найбільші експерти по знищенню новітньої орди на всьому пострадянському просторі, адже ті Бійці, якими всі 90-ті роки 20-го століття лякали матері своїх дітей від Владивостока до Ростова зараз – досвідчені офіцери і командири, які діляться своїм безцінним досвідом з УНСОвською молоддю, яка знищує окупанта з не меншим завзяттям, ніж їхні старші Побратими. Не судіть суворо, але саме так я бачу суспільно-політичну розстановку  в Нашій Державі наразі. Але є ще дещо, що в хорошому сенсі слова вирізняє УНСОвців з-поміж інших. Творча складова. Так, саме творча, і це стосується не лише солдатської кмітливості. Мало хто знає, поза УНСОвським середовищем, що Андрій Середа, фронтмен гурту «Кому Вниз» є Кавалером Пустельного Хреста УНСО – найвищої нагороди організації, а нещодавно, 8-го травня в День Пам’яті та Примирення, гурт «Кому ВНИЗ» у притаманній їм манері виконав пісню «Два кольори» і скажу чесно – мурашки по шкірі. Так само, як і пані Наталка Чангулі – журналіст, що робила захопливі і детальні репортажі з Чечні, розповідаючи про УНСОвських добровольців, що допомагали вільному народу Ічкерії, у боротьбі з московською хунтою, також є Кавалером цього ордену. Перелік наших творчих Друзів можна продовжити гуртом «Рутенія», чий, на жаль, вже покійний лідер Кость Єрофєєв виконав Гімн УНСО, гуртом «Гайдамаки», який створив чудову пісню «Аркан», в якій є такі рядки: «Вбили Сашка Білого, аби гроші дістати, а хто ж бідним людям буде тепер помагати». Також УНСО підтримує дружні стосунки з гуртом «Мандри», та його лідером Сергієм «Фомою» Фоменко, кобзарем Василем «Живосилом» Лютим, та співачкою Анастасією Приходько, яка співала в Малині на благодійному концерті, метою якого було збір коштів на потреби бійців УНСО.

Резюмуючи, хочеться сказати лише одне – Україну перемогти не вдасться ніколи, а особливо коли в ній є люди, що точно знають Українську формулу перемоги над будь-яким окупантом: Військовий досвід+творчий хист=Перемога. Так в Україні повелось ще з козацьких часів.

Не дарма ж батальйон УНСО називається Курінь.

Слава Нації! Смерть Ворогам!

Назар Приходько, Член УНСО, поет-композитор, викладач, журналіст, громадський діяч.