Валерій Бобрович: "Краще ворога зупинити на далеких підступах до України"

Валерій Бобрович: "Краще ворога зупинити на далеких підступах до України"

Середа, 9 березня 2016, 10:00

Валерій Олегович Бобрович – український військовий діяч. Керівник головного штабу УНСО, член проводу партії УНА-УНСО. Валерій Олегович – ветеран В’єтнамської війни, учасник Придністровського конфлікту. У 1993р. – брав участь у війні між Росією та Грузією. За участь у війні відзначений найвищою державною нагородою Грузії – орденом Вахтанга Горгасала. Про героїчну боротьбу українських добровольців з УНСО у війні в Грузії з Росією полковник Устим розповідає у програмі "Напам'ять" на Першому Національному каналі.  

Українські добровольці вважались одними з найбільш боєздатних підрозділів Грузинської армії та викликали люту ненависть у росіян. Відрізнити стрільців УНСО в бою було неважко: чіткі виконання маневрів, ведення боїв на близьких дистанціях 50-100 м, а головне -"мазепинки" (головні убори).Основними бойовими операціями гірнострілецького підрозділу УНСО були виявлення та знищення спецпідрозділів, в основному російських, які через гірські важкодоступні райони намагались проникнути в тили грузинських військ.

Найбільшої слави зажили наші стрільці за штурм стратегічно важливого пункту Шрома. Всього в захопленні поселення брало участь лише 52 українських стрільці без підтримки грузинів, що майже в десять разів менше, ніж кількість ворожих сил, які обороняли селище.

Вибухом 46 гранат "Ф-1" з першим променем сонця розпочався штурм російських позицій УНСОвцями (довідка: граната Ф-1, теоретично розліт уламків 200 м, практично на 50-60 м знищує все живе). Автоматно-кулеметне стрекотіння, вибухи ручних гранат і над усім цим, посилене луною в горах, - "Слава! Слава!". Якби стрільці отримали підкріплення від грузинів (їх підтримав тільки так званий батальйон морської піхоти, який налічував усього 14 багнетів), то могли б розвинути успіх і перекрити єдину дорогу, по якій йшло постачання головного фронту сепаратистів. Проте після того як росіяни зрозуміли що трапилось, замість переляканих козаків підтягнули батальйон регулярних військ, який почав планомірно, за допомогою мінометів вибивати УНСОвців з поселення. За три дні важких боїв, не дочекавшись підкріплення, українці отримали наказ відступити та залишили містечко. Втрати з боку УНСОвців склали 2 бійці вбитими та 18 чоловік пораненими з яких 8 важко. З боку Росії, за даними їхньої розвідки, було вбито 58 чоловік та спалений танк (вперше на Кавказі). УНСОвці воювали у Придністров'ї та на Кавказі з метою не лише захистити колишні республіки від російської інтервенції, але й показати боєздатність сил Української самооборони - тоді на сході України та в Криму знаходились сотні російських казачків, які чекали тільки приводу або наказу для того щоб почати щось подібне тому, що відбувалося у Придністров'ї, Абхазії, Південної Осетії. Саме тому, захищаючи цілісність і незалежність Грузії, стрільці з УНСО захищали автоматично і незалежність української держави.

Інформаційний центр УНСО