Сидор добре знав, що армія мало чого варта без старшин, тому починає створювати такі старшинські школи: Школу Дружинників літом 1942 року (ця школа дала для УПА 120 старшин з початком 1943 року), другу школу на Волині, що випустила 180 старшин, третю старшинську школу в Карпатах „Школу Хмеля” – її провадив Олекса Гасин-Лицар. Пізніше була ще школа „Олені” в Карпатах. Через перекази людей які пройшли ці школи, вони давали не тільки потрібні знання, а й виховували дійсно героїчних старшин, які помирали на полі бою зі словами «Здобуду Українську державу, або загину в боротьбі за неї!»
У 1944 році в лавах УПА-Захід нараховувалось близько 40 000, але через тодішню незрозумілу ситуацію (Часи поворотів з Німеччиною, переселення із Закерозння), «Шелест» приймає рішення про розпуск великої частини цих військ залишивши всього 12 000 повстанців.
Від 1944 по 1947 рік УПА-Захід веде важку та кровопролитну війну з військами НКВС та польською Армією Крайовою. Тодішню ситуацію користались багато перевертнів, які під прикриттям проникали в ряди УПА, а згодом видавали їх НКВСівцям, через що армія УПА несла важкі втрати.
Через численні бої воїнів Української Повстанської Армії ставало щораз менше. З 1945 по 1947 рік було здійснено ще багато походів та вилазок до Івано-Франківська, Львова та в інші міста де була потрібна допомога. У 1947 році група УПА побувала у Київськму НКВС, де за наказом «Шелест» виконала спецоперацію. Такі поїзди часто зплановувались та опрацьовувались Василем Сидором.
Василь «Шелест» героїчно загинув 14 квітня (у інших джерелах вказана дата 17 квітня) 1949 року разом з дружиною Надією Романів та сином в бою з військами НКВС у Рожнятівському районі на Івано-Франківщині понад річкою Лімниця.
Своїми спогадами про цю сумну подію поділився учасник національно визвольних змагань Богдан МАК:
«1958 року я одержав листа від Зірки – зв’язкової Шелеста. Читаю: „...17 квітня 1949 року, раннім ранком, над рікою Лімницею біля села Осмолода НКВД оточило приміщення Шелеста. При Сидорові був тільки його син Зенко. Якщо б Зірка не запізнилась на кілька хвилин, то вона попала б у оточення. Оба кинулись в сторону ріки – в кущі. Зенкові йшов чотирнадцятий рік життя. Хоч Зенко пройшов багато вишколу, то все таки він був ще дитина. Обидва прочищають собі дорогу автоматами. За хвилину Зенка прошила куля. Щоб не попасти живим у руки більшовиків-енкаведистів, Зенко кидає гранату в рубашників, а другою себе розриває. Посіпаки з НКВД біжать до Шелеста, щоб схопити його живим (мабуть такий наказ), та він їх косить з автомата. В ту хвилину кулі з ворожого автомата прошили Шелеста...”
Сидор-Шелест загинув так, як нас вчив вмирати – на першій лінії в бою біля с. Осмолода в урочищі Яла. Про його загибель Зірка повідомила телефонним дзвінком у Львів, що в неї перестала працювати електрика – так було конспіративно домовлено. 17 квітня сповнилося 67 років від дня, коли наша Україна втратила одного з найвідданіших своїх синів. Небагато зробили ми для того, щоб сказати народові, хто був Василь Сидор-Шелест. Досі небагато було сказано про цього Героя. Хочу вірити, що знайдуться люди, що гідно вшанують його пам’ять в Україні. Ті, котрі віддали своє життя за нашу волю, не сміють бути забутими. Без їх посвяти не було б сьогодні Вільної України. Воля не прийшла даром».
З нагоди вшанування пам'яті славетного командира Василя Сидора на псевдо «Шелест» Івано-Франківська обласна організація «УНА-УНСО» проводить низку заходів:
14 квітня — с.м.т. Перегінськ Рожнятівського району Івано-Франківської області о 10:00 годині в ЗОШ №2, науково – практична конференція «Діяльність відділів УПА на території Калуської округи ОУН. Курінь «Промінь» (Журавлі)», координатор Мар’ян (097) 237 12 18.
17 квітня — урочище Яла, с. Осмолода, Рожнятівський р-н, урочистий захід з місця останнього бою командира УПА-Захід «Шелеста».
Запрошуємо приєднатись до участі в заходах!