Перші «гради», перевірка кожного «на вшивість», на вміння використати отримані знання, перевірка глибини і якості наритих укріплень.
Більшість з нас вперше побачили себе та побратимів на фоні не уявної, а реальної смертельної небезпеки. Хтось підтвердив сподівання, хтось розчарував, хтось приємно здивував. І себе, і друзів.
Потім було всяке, але, думаю, цей перший обстріл став для більшості визначальним. Дякую вам, друзі, що тоді ми не мали ані поранених, ані загиблих. І чорт з ними, тими ЗІЛами...