Акція 26 квітня 1996
26 квітня 1996 року — 10 річниця чорнобильської трагедії. Білоруська опозиція вирішила провести в цей день низку заходів, протестуючи проти політики замовчування правди про наслідки чорнобильського лиха. Було створено Національний оргкомітет з представників демократичних організацій з проведення маніфестації та мітингу під загальною назвою «Чорнобильський шлях — 96». У зверненні оргкомітету зазначалося, що «всякі спроби штучно занизити масштаби трагедії і її наслідків для здоров'я і життя теперішніх і майбутніх поколінь ляжуть прокляттям на того, хто посміє це зробити...» Аби врятувати себе і своє майбутнє, всім треба розуміти, що поруч із Чорнобилем радіаційним нас підточує Чорнобиль духовний і знищуються людська гідність і права особи..." Під зверненням стояли підписи Василя Бикова (голова оргкомітету), Станіслава Шушкевича, Юрія Хадики та ін.
Влада заборонила проводити заплановані опозицією заходи і рекомендувала керівникам установ, підприємств на місцях не допускати виїзду активістів БНФ 26 квітня до Мінська. На період проведення Дня пам'яті чорнобильської аварії було відмінено будь-які звільнення солдат внутрішніх військ. МВС і КДБ прийняло рішення про участь в колонах маніфестантів переодягнених в цивільне своїх працівників для виявлення екстремістськи налаштованих осіб тощо. Паралельно в Мінськ надійшла інформація від українських силових структур про номери поїздів, якими виїжджали унсовці на підтримку білорусів. Завдяки такій інформації, у Барановичах при пересадці з поїзда на приміську електричку було затримано групу членів УНА-УНСО з Рівного та Тернополя (зокрема народного депутата України Юрія Тими, керівника Рівенської обласної організації Миколи Карп'юка) — всього 14 осіб. Це сталося в ніч з 25 на 26 квітня. Вилучивши паспорти, під конвоєм автоматників групу протримали кілька годин на пероні без жодних пояснень. Було вилучено і дипломатичний паспорт Тими, що унсовці розцінили як зневагу до української держави. Інші групи унсовців добиралися поїздами зі Львова та Києва.
У білоруській столиці події розвивалися ось як. Маніфестація почалась від Академії наук. О 17:20 демонстранти, за згодою міліції, вийшли на проспект Скорини і спокійно рушили вперед. В голові колони несли образ Божої матері. Тим часом спецпризначенці на площі Якуба Коласа перегороджував дорогу міліцейськими «Жигулями». На прохання Станіслава Шушкевича звільнити дорогу міліцейське начальство не відреагувало. Далі ситуація загострилася:
«Було видно, як звідкись із середини під стягами „Білого легіону“ і УНСО до кордону підтягнулася група дужих хлопців. Молодь пожвавилась. Дві міліцейські машини в один момент було перекинено. Спецпризначенці пішли у наступ. Приблизно за одну хвилину молоді демонстранти руками і ногами прорвали ланцюг. Кордони розступилися і демонстранти рушили проспектом, протискаючись через перевернуті машини. І в цей момент спецпризначенці з обох боків знову врізалися в колону, розсікли її і почали молотити людей кийками. Били всіх, хто потрапляв під руку (а це вже були переважно жінки і немолоді люди). Тоді ззаду на спецпризначенців кинулась молодь, яка вже встигла відійти метрів на сто. Міліцейські сили опинилися в пастці, з тилу їх почали закидати піском і камінням, а найбільш відчайдушні хлопці пішли з кулаками на щити й кийки. „Звитяжні“ спецназівці розгубилися і в розпачі кидалися то в один, то в інший бік, але, побачивши, що на нього наступає все більше і більше розпашілої подіями молоді і кільце звужується все щільніше, — у цій небезпечній для себе ситуації спецпризначенці вирішили за краще „підняти руки вгору“.
Замість того, щоб у тій ситуації закріпити успіх, маніфестантів погнали до місця проведення мітингу — на площу Незалежності. Дорогою, обуреному натовпові, ще щонайменше тричі траплялися кордони міліції, але лідерам і активістам БНФ, які ставали стіною між колоною і спецпризначенцями, вдавалося з великими труднощами стримувати демонстрантів. Пізніше це дорого обійшлося прихильникам незалежності. Після акції міліція затримала навіть тих, які рятували її від розлючених людей.
Сам мітинг, як і попередній 2 квітня, пройшов мляво. На мітингу виступили Зенон Позняк, який спеціально для цього приїхав з еміграції, письменник Василь Биков та інші. Було прийнято „безкомпромісну“ заяву про те, що Лукашенко немає морального права керувати країною.