призначивши на його місце Віктора Шемчука. Останнього в ГПУ привезли секретар РНБО Плющ і щойно призначений голова Управління державної охорони Гелетей.Піскун не визнав президентського указу (неможливо уявити таку ситуацію в часи Кучми!). З ГПУ подзвонили міністру Цушку і сказали, що генпрокурор Піскун “заблокований невідомими особами”.
Цушко виявився людиною дії. Він особисто приїхав до ГПУ, взяв зачинену браму штурмом за допомогою підрозділу “Беркуту”, проникнувши у двір Генпрокуратури.
Після цього беркутівці під проводом свого командира виламали двері в будівлю ГПУ і погнали розгублених співробітників УДО у цивільному (разом із їхнім командиром Гелетеєм) аж до зачиненого кабінету генпрокурора, під яким чергував Піскун. Було чудове відео цієї психічної атаки.
Піскун сказав Цушкові, що “настоящий” генпрокурор — це він. Вони відкрили кабінет голови ГПУ, там сидів Шемчук. “Я тепер генпрокурор”, — сказав Шемчук і залишив кабінет.
Це був найгостріший момент силового протистояння у владі тих часів.Наступного дня президент Ющенко видав указ про підпорядкування собі Внутрішніх військ. Цушко відмовився виконувати його (вже третій випадок урядового саботажу за два місяці, президентська вертикаль геть обвисла).
26 травня 2007 року висунуті з наказу Ющенка підрозділи ВВ наблизилися до Києва. Рух їхнього транспорту з наказу Цушка блокувався підрозділами ДАІ. Ніхто не стріляв і навіть не бився. Для насильства треба пафос, а який пафос у словосполученні “широка коаліція”?
Але на рівні лідерів емоції кипіли. Поступатися не хотів ніхто. За словами Цушка, після гнівного телефонного спічу Ющенка він подзвонив Януковичу і переконав його піти на перемовини з президентом. Потім Цушко зробив такий же переконливий дзвінок Морозу.
Після багатогодинних перемовин на Банковій президент, прем’єр і спікер домовилися-таки про перевибори у ВР і нового генпрокурора. Ним став старий генпрокурор, попередник Піскуна Олександр Медведько.
У грудні 2007 року, в день проведення дострокових виборів до ВР, Цушко пішов у відставку, у крісло голови МВС повернувся Луценко. Після перемоги Януковича у 2010 році Цушко став міністром економіки в новому уряді Азарова, але Україну більше не рятував.
Соціалістична партія на перевиборах провалилася, виборці не забули “зраду Мороза”. Українські виборці цінять уміння домовлятися і дотримуватися обіцянок. Голова СПУ вибув з великої політики, так і не ставши президентом.
Командир Внутрішніх військ МВС Олександр Кіхтенко, який проігнорував свого формального начальника Цушка і виконав указ Ющенка, командував ВВ до весни 2010 року. З жовтня 2014 до червня 2015 був головою Донецької ОДА.
Активність Цушка влітку 2007 року супроводжувалася фінансованою СПУ масовою кампанією графіті “Цушко спас Украину!” Фраза на якийсь час стала інтернет-мемом.
Але справді: єдиним активним силовим учасником тієї політичної кризи був саме Цушко з приданим особовим складом МВС. З позиції силовика він, можливо, неабияк посприяв тому, щоб високі сторони знайшли нарешті черговий компроміс.
Напевно, то був останній раз, коли Янукович пішов на політичні поступки і переговори.Бо коли він став президентом, політики почали хвалитися насильством. Це ставало модним. Ставка на силове вирішення питань, на відмову від переговорів і компромісів, на “розвели, как котят”, на “отжать”, на оце все.
Пам’ятаєте блоги Олександра Чаленка на УП у 2010-13 роках? Порожні пости, без тексту, тільки з заголовками — “Ха-ха-хахахахаха-2”, “Ггггга-га-4” і тому подібне.
Він вішав таке щоразу, коли “регіонали” ламали через коліно політичну опозицію, яка у відповідь на фізичну силу і “кидки” могла тільки видавати обурливі заяви.
Нема про що говорити, казав Саша.
Як можна покладатися на насильство, не розуміючи, що дія дорівнює протидії?Зараз колишній процвітаючий київський журналіст Чаленко утік до Москви, з роботою туго, його поплічник Бузина застрелений за мутних обставин, на його малій батьківщині в Донецьку — війна.
У серпні 2008 року частина нинішньої редакції «Текстів» працювала в часописі «Тиждень». Після нападу РФ на Грузію журнал вийшов з обкладинкою «Наступною буде Україна» — російський армійський чобіт нависає над картою неньки.
Для більшості колег така обкладинка здавалася смішною і алармістською. Ну яка війна, хлопці, ви у своєму розумі? Ми тоді теж іноді почувалися фріками. Справді: яка війна в Україні? Це ж неможливо.
Прихід Януковича. Харківські угоди
Віктор Янукович вступив на посаду президентa 25 лютого 2010 року. 21 квітня він підписав із президентом РФ Дмітрієм Мєдвєдєвим так звані “Харківські угоди”, які продовжували термін перебування російських військових у Севастополі.
27 квітня 2010 року під час ратифікації підписаних угод у ВР “регіонали” жорстоко побили кількох опозиційних депутатів.
Такого раніше не було навіть на зорі незалежності, в часи ідейного протистояння комуністів і демократів. У ВР часто штовхалися, але то завжди було елементом політичного театру, з електоральним прицілом.Однак того дня одні народні депутати відверто калічили інших, іще й отримували від цього задоволення.
Для силової переваги “регіонали” запустили в зал голосувань спеціально найнятих бойовиків.
Це все було безпрецедентно. Обличчя політичного насильства раптом позирнуло на шокованих громадян з найвищого їх представництва у владі.
Вочевидь, Харківські угоди були конфліктом не політичних противників, а цінностей. Не за симпатії виборців, а за возрождение Святой Руси, Единой, Великой, проти Злого, Чужого Заходу.
Далі буде…Джерело: texty.org.uaАвтор: Максим Ісаєнко
